КЗ "Оріхівський Будинок дитячої творчості"

Радісна Різдвяна зустріч у батьківському колі 09 січня 2017 року

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 19:26:31 GMT

Новорічний фестиваль у м. Запоріжжі

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 19:16:00 GMT

Участь вокалістів гуртка естрадної пісні у Новорічно-Різдвяному фестивалі на площі Фестивальна в м. Запоріжжя 08 січня 2017 року

Святий Миколай в гості завітай!

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 19:10:11 GMT

7 грудня Св.Миколай до закладу прийшов повеселив усіх на вручив подарунки переможцям обласних конкурсів І-го семестру! Їх виявилося 23І З різних напрямків діяльності: вокалу, автомоделювання, етнографії, студії "Барвінок" Переможці-етнографи обласного очного етапу Форуму "Край, в якому я живу. Екскурсія для друга" Босенко Яніна, Брайлян Данило, Стеценко Катерина.

Героями не народжуються, ними стають!

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 19:08:22 GMT

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 02.07.2015 № 0391 «Про залучення учнівської молоді до туристсько-краєзнавчої діяльності та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів освіти Запорізької області на базі КЗ «Центр туризму» ЗОР у 2015-2016 навчальному році», з метою активізації пошуково-патріотичного руху серед учнівських колективів, їх пошуково-дослідницької діяльності з увічнення бойових подвигів наших земляків – героїв, які загинули, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях; формування почуття патріотизму у підростаючого покоління, виховання підростаючого покоління на кращих зразках служіння своєму народу, вірності Україні, з 01 грудня 2015 року по 20 лютого 2016 року комунальним закладом «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради було проведено Обласний заочний конкурс пошукових робіт «Сила, мужність, честь».

На конкурс надійшло 237 пошукових робіт. У конкурсі брали участь 784 представників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

«Військові та цивільні будні земляків» та «Освітяни на лінії вогню» у таких номінаціях наші юні краєзнавці з етнографічного об'єднання «Сійдолюб» Хоменко Катерина, Скидан Катерина, Фомін Ярослав, Лісовський Давід, присвяченому воїнам АТО та здобули блискучу перемогу І-е місце. На конкурс був представлений реферат «Військову стежку ти обрав сьогодні, щоб МИР завжди оберігати на землі», фотовиставка та буклет. Краєзнавці вивчали життєвий та бойовий шлях комбата Дмитра Герасименка. Щиро дякуємо за значну допомогу у підготовці до конкурсу, яку надали нам почесний журналіст України Тамара Курочкіна, волонтер Ольга Дехтяренко, завідувач бібліотечно-інформаційним Центром гімназії №1 «Сузіря» Любов Білодід і, звичайно, мама нашого героя Тамара Іванівна Герасименко. Для нас, батьків, важливо, щоб наші діти росли патріотами своєї країни, добрими, здатними прийти на допомогу, а й звіряли своє життя з життям таких людей як Дмитро Герасименко, Максим Потоцький та багато інних наших героїв-земляків про яких ми ще всі обовязково дізнаємося. А всьому цьому вони навчаються, займаючись в етнографічному обєднанні «Сійдолюб», що працює при КЗ «Оріхівський Будинок дитячої творчості».

Батьки вихованців: Валерія Хоменко та Юлія Скидан

Лети у світ, радістю й добром світи навколо!

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 19:00:54 GMT

У народі говорять, що швидко летять роки та ростуть чужі діти. Оксана Горбачова, як мені здається, дорослою та не по-дитячому серйозною була завжди. Навіть коли маленькою п’ятикласницею вперше і сама, без своїх однокласників, прийшла до нашого об’єднання. Більшість дітей у цьому віці різні вподобання собі обирають за принципом «як усі, або більшість».

Промайнули роки і з маленької Оксанки виросла доросла, красива, цілеспрямована дівчина. Для усіх своїх різносторонніх інтересів вона завжди знаходить час. Це і заняття у Малій академії наук, етнографія, музика, шахи, і навіть криміналістика і на всіх напрямках своєї діяльності має високі досягнення, бо не звикла у своєму житті робити все як не-будь. Всі її заняття і поступки виважені та націлені на досягнення мети.

Оксанка ніжно любить свою маму Олю, вона для неї – головний авторитет, батька Олександра – приватного підприємця та відомого на Оріхівщині аграрія, брата Юрія - кадрового військовослужбовця, що служить у Київському військовому окрузі (спецпідрозділ «Десна»)

А при всій своїй зайнятості, Оксанка практично не пропустила жодного заняття, завжди виступала ініціатором та першим помічником у наших етнографічних святах народного календаря: Різдва, Великодня, Трійці, літнього та осіннього циклу. Знаходить час, щоб потренуватися у туристських навичках та з’їздити на велопробіг, дати пораду меншим та просто заспівати колядку або народної пісні на Масляному тижні, записатися на місцевому радіо, або провести дослідницькі опитування в зовсім іншому регіоні ( Верховина Західна Україна). Характер Оксани відрізняється міцністю та мужністю, рішучістю та впевненістю. Вона навіть придумала обіцянку для новачків, яку вони повинні давати у краєзнавчому музеї, тобто маленька така присяга на вірність самому дорогому, що є у кожного, рідному дому, родині, рідному краю. Те, чому Оксана залишається вірною сама. Тому її люлять всі нані вихованці та рівняються на неї, поважають батьки та доролі, які входять до об’єднання.

Від імені всіх і дорослих і маленьких і підлітків дякуємо Оксанці за активну роботу, високі здобутки та бажаємо нових успіхів на безмежному просторі творчості.

Керівник етнографічного об’єднання «Сійдолюб» Т.Коваленко

Зимонько чудова, зимонько завзята, ти щораз приносиш нам веселі свята!…

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 18:51:47 GMT

Не дивлячись на суворий та холодний грудень на душі тепло і радісно, особливо нам, дітворі, бо з настанням зими до нас приходять веселі зимові свята.

Вихованці нашого етнографічного об’єднання з історією таких свят знайомляться детально, бо вони належать до зимового циклу народних календарних свят. Бо з давніх давен люди знали на проста свята, а вчилися жити, як ті люди, які жили не тільки століть, а віків назад, на честь яких встановлене свято.

Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Господом протягом всього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у Скіфію — землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна. Дочка Всеволода, Іоанна спеціально відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола. Сучасні вчені дійшли висновку, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років. Страчений після повернення до Греції за 62 роки після Різдва Христового на Хресті у вигляді букви Х. У Києві на місці, де апостол Адрій вперше поставив хрест, у 1212 році побудували церкву Воздвиження Хреста.

На Андрія молодь збиралася на вечорниці, вибирали собі пару. Виховували повагу до старших та один до одного. Зараз на привеликий жаль ця традиція серед молоді забута. З народних прикмет: якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде - холодна й сніжна. Якщо тиха вода - хороша зима, шумна - тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

Свята Варвара народилася у місті Іліополі, що у Малій Азії. Мати Варвари рано померла, і мала дитина залишилася на вихованні у батька-язичника. Та дитина замислювалася над християнськими істинами. Дізнавшись про відступницькі нахили своєї доньки, батько віддає свою дитину на розсуд місцевої влади. Зрозумівши непохитність дівчини у її поглядах, влада піддає дівчину жорстоким тортурам. Наступного дня вранці після тривалих катувань Варвара прокинулася без жодної рани на тілі. Розгнівавшись, імператор Максиміліан наказав її батькові вбити дочку мечем. Таким чином, великомучениця Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені до Візантійського Константинополя.

До України мощі святої Варвари потрапили з доброї руки дружини київського князя Святополка Ізяславовича Варвари. Князь Святополк-Михайло побудував Михайлівський Золотоверхий собор, де і зберігалися мощі св. Варвари більш ніж 800 років. Сьогодні їхнім постійним місцем спочинку є собор св. Володимира у Києві.

Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові.

Святкують тільки жінки. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".

Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб."Варвари" - день повороту на весну. Приповідка каже, що "Варвара ночі урвала, а дня приточила".Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар - "щоб хліб родив та садовина рясніла!"Народні прикмети: Яка погода на Варвари, така й на Різдво

Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.Якщо проти цього дня нічне небо в зорях - чекай холодів, а сліпе й тьмяне - на тепло.

Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.

Що ми знаємо з його життя? Миколай жив у Мирах, що у Середній Азії. Народився він у багатій сім'ї, ріс дуже доброю і чуйною людиною. По смерті батьків став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним і калікам. Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг. Після смерті його визнано святим. І от з того часу кожен рік у день святого Миколая, 19 грудня, ми відзначаємо це улюблене свято. З цієї нагоди ми зібрались сьогодні.

Існує чимало прикмет, які пов’язані з відзначенням Дня Святого Миколая, 19 грудня. Так, кажуть, що «якщо на Миколу піде дощ, то буде гарний врожай на озимину». А якщо мороз цього дня буде, то городина вродить рясно. У народі вважають, що Святий Миколай піклується про мандрівників, водіїв, туристів, воїнів. Також святий допомагає у скруті, боронить від стихійного лиха. Крім того, саме Миколай – покровитель дітей, молоді і завжди опікується їх життям та навчанням.

Напередодні св.. Миколая ми зустрічаємося з дітьми Центру реабілітації дітей. Для нас ця зустріч завжди бажана та радісна. Діти пишуть свої побажання Миколаю та грають і стають для нас особливо близькими та рідними. Бажаємо і дорослим і малечі у ці святкові грудневі дні більше вчитися добру та радувати один одного!

Стеценко Катерина вихованка вищого рівня

етнографічного об’єднання «Сійдолюб»

Героями не народжуються, ними стають!

orichivbdt — Wed, 11 Jan 2017 18:44:06 GMT

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 02.07.2015 № 0391 «Про залучення учнівської молоді до туристсько- краєзнавчої діяльності та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів освіти Запорізької області на базі КЗ «Центр туризму» ЗОР у 2015-2016 навчальному році», з метою активізації пошуково- патріотичного руху серед учнівських колективів, їх пошуково-дослідницької діяльності з увічнення бойових подвигів наших земляків – героїв, які загинули, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях; формування почуття патріотизму у підростаючого покоління, виховання підростаючого покоління на кращих зразках служіння своєму народу, вірності Україні, з 01 грудня 2015 року по 20 лютого 2016 року комунальним закладом «Запорізький обласний центр туризму і краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді» Запорізької обласної ради було проведено Обласний заочний конкурс пошукових робіт «Сила, мужність, честь».

На конкурс надішло 237 пошукових робіт. У конкурсі брали участь 784 представників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

«Військові та цивільні будні земляків» та «Освітяни на лінії вогню» у таких номінаціях наші юні краєзнавці з етнографічного обєднання «Сійдолюб» Хоменко Катерина, Скидан Катерина, Фомін Ярослав, Лісовський Давід, присвяченому воїнам АТО та здобули блискучу перемогу І-е місце. На конкурс був представлений реферат «Військову стежку ти обрав сьогодні, щоб МИР завжди оберігати на землі», фотовиставка та буклет. Краєзнавці вивчали життєвий та бойовий шлях комбата Дмитра Герасименка. Щиро дякуємо за значну допомогу у підготовці до конкурсу, яку надали нам почесний журналіст України Тамара Курочкіна, волонтер Ольга Дехтяренко, завідувач бібліотечно-інформаційним Центром гімназії №1 «Сузіря» Любов Білодід і, звичайн, мама нашого героя Тамара Іванівна Герасименко. Для нас, батьків, важливо, щоб наші діти росли патріотами своєї крйаїни, добрими, здатними прийти на допомогу, а й звіряли своє життя з життям таких людей як Дмитро Герасименко, Максим Потоцький та багато інних наших героїв-земляків про яких ми ще всі обовязково дізнаємося. А всьому цьому вони навчаються, займаючись в етнографічному обєднанні «Сійдолюб», що працює при КЗ «Оріхівський Будинок дитячої творчості».

Батьки вихованців: Валерія Хоменко та Юлія Скидан

Про що плаче верба над Конкою напередодні Великодня? (Роздуми вихованців етнографічного обєднання Сійдолюб»…)

orichivbdt — Tue, 19 Apr 2016 11:04:09 GMT

Нарешті прийшла весна в наш рідний край! Позаду залишилася сувора і тривожна зима. І всі, і все навкруги по - дитячому зраділо цій події! Коли приходить довгожданне тепло, хочеться подивитися навколо і разом з усіма порадіти за травичку, яка , недивлячись на догі холоди, все ж зазеленіла, вже квітучі дерева і нашу багатостраждальну рідну Конку. Де ж поділися для тебе такі щасливі дні, коли ти несла свої води спокійно і радісно. Старі дюди розповідають, що наша річка Кінська навіть була судноплавною. Ти головна артерія нашого улюбленого міста та району, століттями допомагала людям, які заселяли наш край: була і годувальницею і шляхом і просто милувала погляд далеких предків… Ти кожної весни тепер зажурена… Тихо і беззучно плаче верба над твоїми берегами, особливо напередодні Великодня. Ми кожного року чуємо цей плач, вірніше відчуваємо серцем, коли щовесни насадджуємо молоду вербу, або прибираємо… те, що роблять люди, які живуть поруч, або приходять половити рибку, а може помилуватися…? Тільки чим? Я ввжаю, що це неправильно, коли люди варварськи ламають багато гілок верби на освячення. Адже для освячення досить 3-5 гілочок. Відомо, що від зламування гілок страждає деревце. Воно може проасти, а кожна знищена деревинка це погіршення нашої екології. Про що кожна людина вчить ще у школі. Примітьте, що після великодніх свят у смітниках лежить багато вербових гілок, які повинні зберігатися цілий рік та оберігати наші оселі і подвіря Як же піднімається рука так нищити дерево, яке ти не посадив, не полив? Адже воно живее, людино! І йьому, уявіть собі, також боляче як і нам, коли ми поріжемо пальчик, а якщо ламається кінцівка!!! Як же боляче! А цілі купи сміття лежать біля води: пластик, скло! Те, що нікуди не подінеться віками. Що ми робимо? Ні, не плюємо до своєї тарілки! Ми тихо і цілеспрямовано вбиваємо те, що нам так щиро подаровано…БЕЗКОШТОВНО! А значить самих себе… Незабаром вебна неділя. Такі надзвичайно красиві і тендітні гілочки верби вже розпустилися. Подумайте… перед тим як зламаєте гілочку. Чи залишите ви щось взамін?! Посадіть вербичку! Прикрасьте свою річку! Давайте разом збережемо нашу матінку- природу. Скидан Катерина вихованка вищого рівня етнографічного обєднання «Сійдолюб»

Козацька каша - їжа наша

orichivbdt — Tue, 19 Apr 2016 11:00:20 GMT

Конкурсом приготування пісних страв за козацькими рецептами завершилися весняні канікули в нашому етнографічному обєднанні «Сійдолюб». Козацька тема: віра, любов до Вітчизни, побут, традиції, медицина, їжа займає значне місце у програмовому матеріалі з етнографії. Завдяки цим темам ми вчимося бути міцними, витривалими, вірними традиціям наших славних пращурів. Славною традицією нашого обєднання стало проведення конкурсу приготування козацьких пісних страв на вогнищі під час шкільних весняних канікул. Тут великий простір для творчості: і знання рецептів, і вміння розведення вогнища, і звичайно, козацькі розваги, а також залучення до участі представників родин – Л.В.Седюк зі своїми онуками. Таких смачних страв не приготуєш у домашніх умовах! Корисно, весело та змістовно провели ми конкурс! Далі, на початку літніх канікул традиційна інтелектуально-краєзнавча гра «Добу козацьку ти нащадкам передай». Де учасники готують відповіді на запитання краєзнавчої вікторини, козацькі та народні пісні, записані на території Оріхівського району, рецепти народної медицини і звичайно ж традиційний пошук скарбу Полуботка. А тепер, користуючись нагодою, хочемо запросити родини з будь-якого населеного пункту району до участі у родинному районному краєзнавчому фестивалі «Стежинами народної мудрості». Довідки за телефонами: 0614143016, 0665092072. Помічник керівника обєднання Ксенія Горбачова, фото Андрія Гудінова

Веселе свято, для зими останнє - це Масляна, яку вона дарує на прощання!

orichivbdt — Tue, 15 Mar 2016 12:57:13 GMT

Вивчаючи народний календар весняного цилу свят ми дізналися, що святкування Масляного тижня своїм корінням сягає аж до язичеських часів і те, що це єдине свято, яке визнає Православна церква. Мета нашого свята: ознайомлювати вихованців, дітей,батьків з традиціями і звичаями українського народу, розвивати уяву, увагу, пам'ять, вміння декламувати вірші, інсценівки, виховувати любов до рідного краю, до історії свого народу, його культури. Охопити як можна більшу кількість дітей, доросчлих, розповісти про історію святкування, про сучасне святкування зробити порівняння того, які головні традиції загублені і як необхідно їх відновлювати. Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні розпочинався цикл народних весняних свят, пов’язаних із стародавніми міфами та віруваннями. В Україні з давніх-давен справляли в останній тиждень перед великим постом Масляну (Масниці). Так називали свято проводів зими та її одвічних супутників – холоду, темряви, і урочистої зустрічі весни, яка несе з собою світло, тепло і радісне пробудження природи.В ці дні спалюють опудало Зими, величають Весну. А як же святкували Масляну наші пращури у сиву давнину? 1 день масляної понеділок – День Прохора, або «зустріч». До Прохора зима втішається, а пізніше слізьми вмивається. 2 день вівторок – святого Власа, а ще Заігрини. За гарну роботу дівці меду дають, за лінощі кропивою б’ють. Влас до нас прийшов, парубку наречену знайшов. 3 день середа називається «Ласунка». В цей день українці пригощали один одного млинцями, ватрушками. 4 день четвер називається «Розгуляй чверток». У цей день люди розважалися, співали, танцювали. 5 день п’ятниця називається «Тещині вечори». У цей день зяті ходили в гості до тещ. 6 день субота називається «Зовицині посиденьки». У цей день відвідували рідних. У суботу невістки звуть до себе у гості золовок, пригощають їх млинцями, загадують на щастя та дарують подарунки. Щоб цьогоріч бути щасливим , потрібно влучити сніжкою від порога в коло, на воротах або в пелюшку, що висить на них. 7 день неділя називається «Прощання з масляною» Неділя «Прощена»: В неділю проводжали Зиму, спалювали на вогнищі опудало Масляної і зустрічали Весну. Крім того у Прощену неділю просили вибачення один у одного і прощали всі образи. Неділя « ПРОЩЕНА» - В неділю, як правило приближалося справжнє святкування – проводи зими. В цей день спалювали на вогні солом’яного опудала - Масляницю. Всі збиралися на горі, на якій стояла Масляниця, і з піснями, хороводами її спалювали – весна вступала в свої права. - - А головне, на Масляну старались забути всі образи, всі печалі. Необхідно було обов’язково попросити один у одного пробачення. Тож давайте ми з вами зараз станемо в коло і візьмемося за руки, та згадаємо все погане, що кожен вам зробив, всі образи і відпустимо їх. В кожному селі, по всій Україні раділи приходу весни і співали пісні, що називали гаївками, гагілками, ягілками, маївками, веснянками. Це пісні молодості й краси, жива народна традиція. Отже, сьогодні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки – давні українці. Давайте ж відразу вирушимо у мандрівку на багато років у минуле, аж у Київську Русь. Тоді люди повністю залежали від природи – від сонця, від морозу, від дощу. Вони вірили в те, що вони можуть вплинути на сили природи. Чим саме? Словом, піснею. Справді, ще подекуди лежав сніг, а природа вже пробуджувалась. І українські дівчата розпочинали обряд закликання весни. Збереглася найдавніша пісня, яка розпочинала цей обряд Благослови, мати! Весну закликати! Весну закликати! Зиму проводжати! - Окрім обряду закликання весни, був ще обряд закликання пташок. Влаштовували його звичайно на день Сорока Святих. З тіста пекли 40 «жайворонків», що нібито вилітають у цей день із вирію. Це жертва весні, щоб «гуси неслися, яйця водилися, гусенята плодилися». Печиво роздавали дітям. Частину обрядового печива діти підвішували на фруктових деревах, а коли збирався гурт, діти йшли до найвищого пагорба, піднімали в гору «жайворонків» і декламували: Пташок викликаю Із теплого краю! Летіть, соловейки, На рідну земельку. Спішіть ластівоньки Пасти корівоньки! Далі учасники свята обов”язково зустрічали Масляну, ділилися рецептами традиційних млинців та пригощали ними один одного, бажаючи врожайного року. Бо після Масляного тижня наступає Великий піст, під час якого люди не тільки не вживають скоромної їжі, а головне, люди повинні більш уважніше відноситися до свого духовного та душевного стану, старатися ніколи не ображати тих, хто знаходиться поруч. Горбачова Ксенія- помічник керівника, вихованка вищого рівня Хоменко Катерина – вихованка вищого рівня